http://www.chitalnya.ru/

Танка ромашкових обріїв

На видноколі,
Де зайнялося сонце
В купелі ріки,
Між пелюстками танка
Ясніє марево сну.

@ @ @

Посріблив місяць
Тихоплинної ночі
Стежку бережком
За пахучі обрії
Ромашкового неба.

@ @ @

Ти бачиш? Он там
За обрієм розквіту
Стигне час. Чуєш?
В ромашковім затишші
Шепоче танку вода.

@ @ @

Ох, дивний цей сон…
Обрій тут і обрій там.
Де ближча стежка?
Не скаже чаклунка ніч
В вінку з тремких ромашок.

@ @ @

Спитаю в квітки,
Чом так серденько зайшлось.
Змовчить ромашка.
Лиш вітрець між пелюсток
Шелесне: – Любить… любить…

@ @ @

Чуттям світання
Розпашівся небокрай
На вихлипі сну,
А нічка туманами
Встеляє плесо води.

@ @ @

В твоїх долонях
Тепло пульсує тиша
Духмяних казок.
І спливає в безмежжя
Ромашкових суголось.

@ @ @

Мій вдих, твій видих –
Чи ж слушний такий поділ?
П’янко квітне ніч
Край манливої стежки,
Що мріє ген за обрій.

@ @ @

Десь з-за овиду
Палахке сонце сходить
У досвітню мить.
Знайди блискітки танка
На росяних ромашках.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Тверді форми
Опубліковано: 05.06.2019 20:58