chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

На Івана Купала

[Влад Сокол]  Версія для друку


В день рівнодення — Івана Купала,
Це молоді свято — молодь співала.
Вели хороводи навколо вогнища,
Це символ здоров'я, зло все очище.

Квіти збирали, віночки сплетали
І їх на води, дівчата пускали.
І чарували, щоб бути вродлива,
Милого обрати і бути щаслива.

І серце моє, кохати вже хоче,
Бо мила пісня, за душу лоскоче.
Мені сподобалась, та дівчина,
Що осторонь стояла, з сумними очима.

Чому її серце вразила смута,
Дівчина стояла — ніби прикута.
Квітковий віночок в руках вже тримала,
Можливо милого, ще не обрала.

Та, моє кохання, солодше від перця,
Що в душу запало - припало до серця.
Вперше любити, вперше кохати,
Щастя такого, я міг ще не знати.

Тая дівчина, мене чи полюбить,
Чи буде дружить, чи приголубить.
Я підійшов до дівчини ближче,
Вона усміхнулась, в очах іскри вогнища.

За руки взялись, очі сміялись,
Ми ніби одні, на святі зостались.
І через вогнище з розгону стрибали,
Пісні хороводів, серця в нас єднали.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 7
Опубліковано: 07.06.2019 00:27





© Copyright: Влад Сокол



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи