chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Ми — діти Божі

[Влад Сокол]  Версія для друку



Мене кличуть: Раб божий!
Чому так кличуть? Пора знать!
Хіба батько сина зможе,
Рабом-невільником назвать.

Раб невільний. Що ж він має?
Він не належить сам собі.
Господар волю підкоряє,
І як товар, продає рабів.

Бог створив людину Божу
І назвав: Мої сини.
І в молитвах назвіть тоже,
Божі діти, Його сини.

До Бога я всігда звернуся,
Моя молитва - Отче наш.
І я Бога не боюся,
Бо Він любов, Отець наш.

Бог- Отець нас оберігає,
Світлом Сонця дає життя,
Дощем Землю напуває
І благодаті Його нема кінця.

Я в молитві, Славлю Бога,
Земним шляхом до Нього йду.
В знак любові, до Його порога,
З покірним серцем я прийду.




Рубрика твору: Лірика релігійна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 32
Опубліковано: 30.08.2019 17:31





© Copyright: Влад Сокол



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 07.09.2019 в 16:41   Рецензія: позитивна

Згодна з кожним словом Ваших духовних поетичних роздумів. Бог Отець очікує до себе з любов"ю Сина, а не Раба.





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи