http://www.chitalnya.ru/

Сонця сонного тінь золота

Там, де нічка в імлі
З-поза хмар до землі
Розлила сутінкову ману,

У духмяне зело
Злоте сонце зайшло,
Паленіючи в купелі сну.

Насторожений ліс
Нишкне темінню скрізь,
І стікає вершками туди,

В глиб, де мить лиш одна
До небесного дна
По притихлому плесу води.

Я розбурханий пульс
Осягти не берусь
Аж на обрії плинних видінь.

Бо в притишений плин
Чи то хвиль, чи хвилин
Ніч вихлюпує сонячну тінь.

Як осяє в воді
Хмар відбитки бліді
Сонця сонного тінь золота,

Сон, що потемки млів,
Хай доповнять без слів
Насолоджені ніччю уста.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 07.09.2019 16:33