chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Плутанина

[Петро Ємець]  Версія для друку


тобі складаю Кіро цей реєстр
життя земного в натовпі людському
в якім замішано істоти й тіні з'яв
небесні голоси й важкі ікони
що кругло котять вулицею де
іду я повз чужі та власні храми

тобі ця Кіро сповідь з глибини
свавільного але не злого серця
як застеляють очі навісні
мені роки минулим спопелілі
тобі рядки ці повні голосів
і янголів оскаржених у бога

я йду життям несвітської тривоги
і не тримає нас тяжка земля
натомість витліває на хмарини
міцне каміння та стоять міста
прозорі наче синій понеділок
опісля днів напоєних вином

я винен винен винен перед тебе
але прости бо я тебе люблю
уста гарячі до зірок звертаю
і гладить сонце нас по голові
немов дітей дрібних і неслухняних
але таких закоханих в любов

у хворім серці мила гетьманівно
дай жити вічно іншого життя
мені та долі в світі не потрібно
коли я прИйду - двері відчини
й зустрінь мене з високого порогу
разом із кішкою що в'ється коло ніг

тоді простить напевне мене біг
що я його для тебе покидаю
і граю з пеклом краплений картяр
і сподіваюсь виграти свободу
земля бо стогне у полоні зір
що в білім небі чорновито сяють
бо зодіяк звивається змією
і колесо фортуняче скрипить

тебе поклав я Кіро на долоню
немов перлину, чисте немовля
і ти лежиш і дихаєш повільно
крізь сон поворухнутись я боюсь -
боюсь і падає на мене тінь несвітська



Рубрика твору: Лірика міська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 11
Опубліковано: 29.11.2019 09:29





© Copyright: Петро Ємець



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи