chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Причина

[Влад Сокол]  Версія для друку



Україно, рідна мати,
Не на хресті ти розіп'ята.
Чи розіп'ята в душах прісних,
Твоїх дітей без волі грішних?
Чи тліє віра ще в душі?
Бо темна хмара заслонила
Від неба й сонця волі крила
Вони не висохли від крові,
Що пролилася в мільйонів
Твоїх дітей твоєї долі.

За що дітей губили,
Навіщо землю занапастили?
Зробили убогу і безплідну,
В отруті змучену, негідну,
А ту, що родить, продають.
Як сирітку, що без неньки,
Землю рідну за грошеньки
Чужинцям, переселенцям,
А зони — українцям,
Де й спокутують гріхи.

Україно, рідна мати.
Чи в гріхах ти винувата?
Люди, ставши “вовками”,
Творять зло тобі віками.
Що лишилось в них святе?
Лише тіло грішне тіло,
Та й життя, що животіло.
То ж скоріше в домовини,
А Україна нехай гине.
Нема кому за неї стать.

Та ще й брат киває на брата
Українці – жебрачата,
Будуть долі докорять
І не хочуть цього знать,
Що Україна сиротина.
Хіба не бачиш ти, людино:
-Прийшла лагідна година,
Зірки доленьку снують,
Щастя в дім тому дають,
Хто Волю має за дружину.

Прокинься, душе. Прокинься, людино.
Подивися на Вкраїну,
Хіба не чуєш, не шумить
Наш славний Дніпр, неначе спить.
І в тому є твоя причина.
Та не бачать і не чують,
Ніби тінь життям мандрують,
Як воли, зігнувши спину,
І весь рід йде до згину,
За що несуть великий гріх.

Україно, рідна мати.
Народу в тебе є багато.
Хіба хто дбає, лиш грабує
І Бога в серці не почує,
І не чує він твій клич.
Хіба у світі є нарід,
Котрий не дбає про свій рід?
Який віддав себе у рабство
За брехню, за лукавство,
І не сколихнеться в серці гнів.

Розгубивши свою Славу
І сорочку вишивану,
Яку при свічках вишивали,
Пісні воленьки співали,
Щоб повстали за свободу.
Знов лунає клич народу..!
Їх переповнив серця гнів...
І накує мечі із рала,
По Вкраїні піде слава,
Синьо- жовті підняв прапори.












Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 23
Опубліковано: 07.12.2019 21:12





© Copyright: Влад Сокол



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 18.02.2020 в 15:02   Рецензія: позитивна

Звучить як Маніфест. А докори справедливі, на жаль.
Виявилось, що більшість народу дбає лиш про те, що б його такого дармового на хліб намастити! ((
Лишилось надіятися на Бога, що порозумнішають.





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи