chitalnya
      '  
  г 
糿 i

Сповідь божевільного монстра перед собою

[ ]  


Ти не можеш пробачити їй цього, так? Цього нестерпного болю, який роздирав на шматки лукаву плоть твого надщербленого від народження серця... Вбити!

Не раз запитував - де в ній ця сила? Звідки це непримітне, неприкаяне дівчисько має такий згусток позитивно-згубної енергетики? І відразу , як справжній пошукач скарбів, відкопував відповідь... Але чому, чому воно так часто порпається в думках, чому це блакитнооке мишеня залазить у кожну шпарину мого світу?! Тільки мого! Це дівчисько! Ненавиджу! Вбити!

Спепелити! Так, мстити! Треба вбити її, вбити як частину себе, яка народжується тоді, коли, надудлившись по саме не можу, калічу свою самотність.. як одержимий філософ, такий собі Кафка у норі... Саме тоді виринає воно, це кумедне дівчисько! Саме тоді, коли не потрібно нікому сверлити зеленувато-слизьким язиком нечисте, коли не треба... Це вона, ця навіжена мала! Це все вона! Вбити!

Озонова діра суспільства зжерла мене, видовбала печінки, проковтнула крила! Так! А може їх і не було?!.. Це знає тільки вона! Це прокляте дівчисько! Вбити!

... А вона буває всюди: у скверику на лавці замислено фільтрує очима засмічене небо, тусується у глухих голосах затертої підземки , несамовито гарчить у плеєрі, звертаючись до тебе, вона - на шпальтах твоєї улюбленої ГПК, витає в повітрі гір, бо виросла там, вона - у кожній з наступних твоїх жертв! Ні, то не вона, то лише окрема її грань...

Не вона! Навколо мене немає таких... немає. <<І не бу-у-у-де-е-е-е...>> - десь глибоко ниє. Ні, уже не ниє, лише скавчить іноді... Її не може проковтнути суспільство, як мене... Треба самому спробувати! М-м-м.. це проникливе, на перший погляд дуркувате дівча! Ненавиджу ці багатомовні очі, ненавиджу цей янгельський голосочок.. цей запах... Ненавиджу! У всьому винна вона! Вбити!

Стою на балконі... курю, ненароком струшуючи попіл на кота... Вибач, мурлико, мій єдиний друже.... І тут її слід свіжості... Хе, хотіла навчити любові.. Дурепо, її нема! Немає! Чуєш, вразливе дівчатко?! Але ти таке не хочеш чути, наївне, так і здохнеш, страждаючи! Зрозуміла?! Нема її, я сказав! Вбити!

Один ти мене розумієш, вірний Бегемоте. Так, чесно служиш мені, не вмієш говорити, заперечити, атакувати мій гнилувато-пліснявий язичок врешті-решт... Ба, у нас є спільний знаменник: ти розкоровів на калорійних харчах, як і мої мізки від пихи, пива і соковитої поживи...ги-ги... ти нагадиш у пісочку....а я отамо.. у ваших головах... та служиш мені тільки ти.. Хоча.. насправді усі...поглянь, УСІ, ця сіра маса людиноподібних роботів...хе, шо виробляють... Мої маріонеточки, дьорну за вірьовочку - і...ги-ги...зы-зы... Усі служать, окрім неї! Це вреднюче дівчисько, убоге! Вбити!


... У їхніх головах своїм віроломним язичком пробуравив дві дірки: через одну висмоктуєш не тільки мозок, а й усе живе, чисте, а можливо, навіть незаймане, як неходжені гірські стежинки... а через другу впирскуєш отруту, яка паралізує силу.. повільно грає, як вино, вбиваючи тверезість і головне - відчуття. А в її голові - їх аж три, так, три отвори... Знаєш, для чого третій? Зовсім малюсінький, непомітний для пересічного ока, такий, як макова зернинка наркомана... Тепер пам'ятатимеш усе життя, яким би коротким чи безкінечно довгим воно не було, пам'ятатимеш... Це запасний вихід! Чуєш мене?!!!! Це каналізаційна труба... де вона - дігер твого смердючого серця...

Але ні, ти не чуєш, давно не чуєш ... ти просто знаєш...



: 5
ʳ : 2
ʳ : 221
: 15.04.2009 14:02





© Copyright:



 
糿


³   [strong133]   18.07.2009 00:57   :

Розповідь якась заплутана





 
  [Fetole]   17.04.2009 02:48   :

, " " ) ) )))





 
   21.04.2009 13:30

, - ;)