chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Пам'ять

[Влад Сокол]  Версія для друку


(сестрі Ліді присвячується)
Була весна настало літо,
Сади вже майже відцвіли.
Ще калина своїм квітом,
Манила пам'ять до весни.

Ми з малим моїм онуком
Пішли гуляти в ближній сад.
Де з майбутнім чоловіком,
Вперше стрілись в листопад.

Кожен раз весною й літом,
І в пізню осінь, як завжди,
Ходили садом й різно квітом,
Любов дарили нам зірки.

Тепер одна живу вдовою.
Трагічно він пішов з життя.
Хоча онуки є зі мною,
Та сум не йде у забуття.

Онук гуляє на стежинці,
З калини нюхає квітки.
А я з любов'ю в задумці
Згадала пройдені роки.

Та ось я бачу, де калина,
Стоїть мій, бувший чоловік.
Він погляд кидав на дитину
І дивився у мій бік.

Я не мала страху зразу,
Лише скрикнула: - Це, ти!
Та здійнявся вихор зразу,
Труснув калинові листки.

Я від цього вся жахнулась,
Аж мороз пішов в плечах.
Не пригадаю як онучок
Був уже в моїх руках.


Він з тривогою дивився
На сльози на моїх очах:
”Не плач, бабусю, я не дівся.
Я ж у тебе на руках”.



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 9
Опубліковано: 23.06.2020 20:43





© Copyright: Влад Сокол



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 03.07.2020 в 15:31   Рецензія: позитивна

Душевна поезія, справжня поема про жінку і її почуття, яка має жити це життя за двох. Відчулося...





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи