chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

ТРОЯНДИ МОЯ СІМЯ

[галина примаченко]  Версія для друку


Під вікном троянди розцвіли,
Лілова червона ніжно-біла.
У моїй уяві ожили,
Спогади, які я розгубила.

Червоних шість в бутон зійшлися,
Немов уся наша сімя.
Чотири брата дві сестрички,
Біла одна , сльоза моя.

Як і я лищилася єдина.
Вже немає братиків, сестри.
В небуття пішла моя родина,
Молоді не дожили пори.

Обіймаю, квіти пригортаю.
Як сестричку й матінку свою.
Про свій, біль, біду розповідаю.
Із сльозами згадую сімю.

Три лілових ,це наші хатини.
В Краївщині ,Сербці, Капранах.
Пропливли далекії картини:
Річка,степ,дівчата у вінках.

Згадую матусині коліна.
Я, на них, любила полежати.
Личком пригорнуся,як дитина .
Від рук ніжних тихо засипати.

Ось матуся жне у полі жито,
Це Михайло на гармошці грає.
Комірця Марійка вяже з ниток.
Коля вікна ,двері обновляє.

Із баяном Володя мудрує.
Йому з Москви прислали ноти.
Петя, телевізор ремонтує.
Годинник, трактор, ждуть заботи.

Найменша Галинка читає, Книги,газети,журнали.
І вірші таємно складає,
Щоб рідні,друзі не знали.

Я все життя їх писала .
Ховала,мов вазу хрустальну.
Виросла донька і здала.
Компютером в Хату читальню.

Зараз дивлюся на рози .
Вірш цей незвичний складаю.
В думці то радість ,то сльози.
Кому я його прочитаю.



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 11
Опубліковано: 02.10.2020 21:33





© Copyright: галина примаченко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи