chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

ВАРІАЦІЇ НА ЗАДАНУ ТЕМУ

[Світлана Луцкова]  Версія для друку


Боже
дай мені таку самотність
щоб навіть мене не було вдома
Неда Неждана

І.
Такий малюнок: сонце голубе
(Ба, ні, то місяць - справді, вже смеркає).
Мене немає. І нема тебе.
І дому в нас, напевно що, немає.
Важкі думки обсіли, мов хрущі.
Ніхто не струсить - начебто ж весніє.
Тут злив нема ( лише - дрібні дощі).
Нема коханих тут ( лише - повії).
А як повіє, і закрутить вир, -
Засипле сміття, курява, полова.
Рости не вгору можна, а ушир,
Щоб з коренем не вирвало на дрова.
Пружним покосом - лінії кружлянь.
(Авжеж, докосим - лугом, попід гаєм).
Тебе немає - в дзеркало поглянь.
Немає сну. І навіть сліз немає.
Це місто знов затягує мене,
Як той удав ( а що, не знаєш? Знай же!)
Твоє обличчя - світле і сумне -
До цього дійства непричетне майже,
Як не причетна тиша до мовчань,
І темрява до ночі - ні на йоту.
І знов малюнок: День. Ріка Бажань.
Тремтить рука в передчутті польоту.
У місті цьому нас немає, ні!
Малюнок третій: Сяйво. І ... покара.
Лишився напис на глухій стіні:
"Тут був Дедал, що породив Ікара".

ІІ.
Пахучу ніч, мов каву, розіллю.
Іди сюди. Яка щока холодна...
Скажи мені: "Я так тебе люблю!"
Скажи неправду - я повірить згодна.
Бо знаю все. І ти, напевно, теж:
Не встигне ранок глянути у вічі,
Як ти од мене тричі відійдеш,
Як ти од мене відречешся тричі.
Во ім'я чи без імені ( налий!) -
Так просто, так буденно, так між іншим
(Маленьке слово чи рядок скупий
Чекають дня, коли вже стануть віршем).
І буде то, звичайно, не від зла:
Той, хто злукавив, зовсім не лукавий.
Я не втомилась ( сказано ж - бджола).
Чого мовчиш? Чи ще налити кави?
Все - тимчасовість: тим у часі вість,
Хто так і ходить краєм - прірви, неба...
Пий ніч. Хмелій. Бо ж ти - мій пізній гість
І утікач із Ноєвого теба,
Де всіх - по парі, де на тебе ждуть.
Там тепло й темно - тож яка різниця?
Не відмовляйсь - бери, якщо дають.
Бери, бери, - ще, може, знадобиться.
Мала людина справді замала
Усе життя нести важку провину.
Пахучу ніч, мов каву, розлила,
Знов зіпсувавши білу скатертину.
Зате тепер я знаю, в чому річ:
Квітують стіни, наче райські кущі.
Бо я тебе у цю несправжню ніч
Наворожила на схололій гущі.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 16
Кількість рецензій: 4
Кількість переглядів: 278
Опубліковано: 17.04.2009 00:16





© Copyright: Світлана Луцкова



 
Рецензії


Катруся Степанка   [katrusia1963]   Додано 16.02.2010 в 13:15   Рецензія: нейтральна

Ваші вірші для моєї душі дихнули чимсь близьким. Не знаю чим.
"Той, хто злукавив, зовсім не лукавий."
Я завжди кажу - немає поганих людей, а є неправильні поступки. Тут сказано про те ж, про поступок. Коротко і так об'ємно.
Вірш, як і інші сподобався.
БОГ ВАМ В ПОМІЧ!
З повагою





 
Світлана Луцкова   Додано 11.03.2010 в 00:55

Катю, спасибі за теплий відгук. І Вам зичу усього найкращого!



 
Володимир ЯЩУК   [jasc51]   Додано 25.06.2009 в 22:00   Рецензія: нейтральна

Майстерно, що й казати





 
Артур Томський   [radar17]   Додано 23.04.2009 в 10:05   Рецензія: позитивна

Ага, тепер дійсно будьмо знайомі!
після читання ваших поезій вже не дивує легкість експромту до мої рядків
про річ
професійно, майстерно - але віршові то не вадить )))
дуже розповсюджений процесс укрсучліту - зі зростанням майстерності і професійності автора - текст все більше формалізується і линучи в глибини абстрактних образів повність відривається від читача
ваша поезіє - приємне виключення, глибокі і об*ємні образи, чисті і зрозумілі навіть посередньому читачеві (типу мене), їх хочеться пити чи обережно торкатися кінчиками пальців, прислухаючись як жебонить слово
гут





 
Артур Томський   Додано 23.04.2009 в 10:12

"І утікач із Ноєвого теба" - мо* поясните для малограмотних

дивно, що раніше не зустрічав ваші речі в неті (певно традиційно друкуєтесь)



 
Світлана Луцкова   Додано 23.04.2009 в 23:15

"Теб" - синонім до ковчега. Ті, що залишилися там, безперечно, врятувалися і вижили . Один вирішив ризикнути і втекти... Продовження Ви знаєте.
А не зустрічалися ми ні в неті, ні де-інде, бо я десятий рік живу поза межами України, довго не писала і лише тепер "голос крові" покликав знову. Перед від'їздом встигла видати дуже традиційну збірочку "Дивне коло". Не філолог. Не тусуюсь... Ото й уся біографія.
А щодо поезії, то Ваша мене вражає взаємно.
Дякую за коментарі!



 
Olenka БУРЯК   [prugoda]   Додано 21.04.2009 в 23:14   Рецензія: позитивна

захоплює подих!!!!!!!!!!!!!!





 
Світлана Луцкова   Додано 22.04.2009 в 23:04

Дякую! Будьмо знайомі.



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи