chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Осіння горобинова казка

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Вродила знову рясно Горобина –
Ясніли в листі кетяги червоні,
Рясніло поміж віття десь по сто.
Здаля пишалась, щедра та гостинна,
Усім схиляла ягідки в поклоні,
Хоч їх чомусь не куштував ніхто.

Хіба не ясно? У смаку всі біди.
Засумувала горобина дуже.
В пориви Вітру, з досвітку рвучкі,
Схитнула важко з урожаєм віти:
– Скажи мені, чи правда, Вітре друже,
Що я зростила ягоди гіркі?

Не встиг утішить Вітер Горобину,
Став з дальніх далей холод навівати,
Сипнувши дрібно з темних хмар дощем.
Та все ж у дощову осінню днину
Прийшла бабуся ягідок нарвати
Онукам рідним на цілющий джем.

Стрибаючи порою дощовою,
Між листя через вітряну загрозу,
Озвалась Білка до Бурундука:
– На Горобину прийдемо зимою,
Як стане кожна ягідка з морозу
Медова й насолоджено-терпка.

А поштою захмарною невпинно
Поміж краплин насупленого неба
Все слали телеграми снігурі:
– Чи ягідки вродили, Горобино?
У вирій вже гуртуємось до тебе,
Чекай нас о засніженій порі.

Й лісному птаству теж зима ввижалась,
Бо ласощів чекали смакувати,
Як кетяги присипле перший сніг.
А Горобина барвами пишалась,
Рясніла урожаєм гіркуватих,
Та дуже добрих ягідок своїх.




Рубрика твору: Вірші для дітей
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 4
Опубліковано: 20.11.2020 15:19





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи